Галюцинація про сьогодення. Рецензія на містичний трилер: Брама

29 липня 2018, 11:38 1617

Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Кадр з фільму Брама

В український прокат виходить фільм Брама - містичний трилер навпіл з соціальною драмою. З огляду на вихідні дані, затія ризикована. Перший жанр не терпить халтури, другий - фальші, та й у нас в країні прикладів гарного трилера днем з вогнем не знайдеш.

Проте, фільм режисера Володимира Тихого, поставлений за п'єсою На початку і наприкінці часів львівського драматурга Павла Ар'є, уникає зовсім вже катастрофічних помилок і справляє враження повноцінного висловлювання.

1. Сюжет

Межичасся, Чорнобильська зона відчуження. У старій хатині живуть бабка Пріся, мама Слава і син Вова. Чоловік Слави давно пішов. Іноді заїжджає місцевий мент, з яким у неї щось на зразок інтрижки, але у того є дружина в місті і в майбутнє їхніх стосунків відчайдушно вірить тільки Слава.

Бабка Пріся - самопроголошена глава сім'ї. Її всі бояться. І не дарма: Пріся грубувата, водить дружбу з русалками, знає багато того, що приховано, їсть галюциногенні гриби і явно готова на все заради досягнення своїх цілей.

Онук Вова - дивний, але нешкідливий хлопець, який хоче втекти з Зони і почати жити повноцінним життям. За його власними словами, йому давно пора "трахати баб".

Втім, на всіх трьох лежить стигма чорнобильців, яка огорнула їх радіаційним коконом і заточила навіки в межах відчуження.

2. Сценарій і драматургія

Що явно йде на користь фільму Брама, так це його літературна основа. П'єса Ар'є тримає діалоги, додає глибини персонажам і що важливо - відмежовує місце дії. Все-таки в театрі особливого не розмахнешся.

Але що зовсім чудово, вона вселяє у всю цю історію душу у вигляді сенсу. Картина трохи затягнута, але зі своєю стежки Брама не сходить ні разу: поселивши своїх героїв в чорнобильських лісах, помістивши їх в територію без часу Володимир Тихий і Павло Ар'є говорять про минуле України, про її сьогодення, роблять певні висновки про майбутнє.

Вкрай вдала знахідка з Чорнобильською зоною відчуження. Вона ідеально працює як місце зі своїми артефактами і своєю міфологією, в яку як виявилося можна гармонійно вплести хоч русалок, хоч інопланетян, хоч самого чорта, плюс - це нехай грубувата, зате ефективна метафора цілої країни, людей якої і в спокої залишити не можуть, і забезпечити гідним життям відмовляються.

3. Картинка і актори

Тут все трохи складніше. Густа, але статична атмосфера фільму обволікає спочатку, але під кінець картини від неї втомлюєшся і впорається з цим творці картини не можуть. Не виручають ні загримована практично до невпізнання Ірма Вітовська, ні сюжетні історії.

Вітовську, до слова, можна впізнати тільки по характерній манері гри, очам і голосу. Грає вона центрального персонажа: ту саму бабу Прісю. Робить це актриса згідно свого досвіду, таланту і статусу гідно. В її виконанні Пріся нехай і не лякає як того, напевно, хотілося б творцям фільму (заважає той самий грим), але не дає історії та іншим героям розповзтися по кутах.

7/10 - вердикт НВ

Абсолютно несподівано фільм Брама римується з новою картиною Джастіна Бенсона і Аарона Мурхеда Нескінченне, яка, до слова, нещодавно виходила у нас в дуже обмежений прокат. Ці дві стрічки, використовуючи мінімальні бюджети і виразний інструментарій, говорять про важливе і глобальне.

Відмінність тільки в тому, що у нас поки що не навчилися повноцінно використовувати бюджет, та й інструментарій теж. Тому доводиться робити знижки. Але на шлях ми вже встали і навіть зробили кілька кроків вперед. Фільм Брама якраз один з таких кроків.