Оператор Кріпосної Сергій Ревуцький надихався Грою престолів і Абатством Даунтон

12 лютого, 10:29 630
PR
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

прес-служба каналу СТБ

Актори передають почуття, а оператор-постановник підкреслює або посилює їх

25 лютого о 20:00 на телеканалі СТБ стартує масштабний костюмований серіал «Кріпосна».

Над проектом працювали два режисери-постановники (Фелікс Герчиков і Максим Литвинов), і два оператори-постановники (Сергій Ревуцький і Олексій Ламах). Ми поговорили з Сергієм про найголовніші речі під час розроблення картинки «Кріпосної», адже це одна з головних складових історичного серіалу.

У чому полягає головне завдання оператора-постановника під час виробництва серіалу?

Головне завдання – підкреслити емоцію і стан героїв. Актори передають почуття, а оператор-постановник підкреслює або посилює їх.

Оскільки у нас історичний серіал, кожен рядок сценарію має ілюструватися з відчуттям тієї епохи. Це був величезний інтерес – користуватися саме такою палітрою операторських інструментів, знаходити методи для прийняття тих чи інших рішень.

Чим надихався під час розробки картинки для «Кріпосної»?

Збулася моя маленька мрія – історичний ігровий жанр. Тож саме цим я і надихався. Зйомки «Кріпосної» начебто спонукали в мені нові рішення.

На попередньому етапі я переглянув усі сезони «Гри престолів» і «Абатства Даунтон». Мені дуже хотілося вийти на подібний метод ілюстрації духу епохи. Буквально за 2 тижні перегорнув 7 сезонів.

Фото: прес-служба каналу СТБ

У «Кріпосній» важливо – рембрандтівське світло і великі плани (портрет). Найголовніше для мене як оператора – все має бути максимально природно і виправдано. Наприклад, ми розбирали сцену в кімнаті, і я розумів, що верхнього світла там не може бути. Ми весь час грали від свічок, канделябрів і бра.

До речі, так, тоді ж не було штучного світла...

Тому ми знімали в низькому ключі. Є в операторському сленгу таке поняття, як «високий ключ» і «низький ключ». Високий ключ – це, наприклад, реклама, де використовують багато світла. Ми ж враховували, яке освітлення могло бути в маєтку в 19 столітті. Чим користувалися? Свічки, канделябри, олійні лампи на стінах. На вулиці – гасові ліхтарі. Дотримувалися історичних фактів, щоб не потрапити в кіноляпи. Моє завдання – перенести глядачів у ту епоху навіть найелементарнішими речами, які свідчать про природність.

Чи була свобода в «Кріпосній» тобі як оператору? Ти багато експериментував?

Багато. Десь через 10 змін я вже обрав стиль і форму подачі, і намагався її постійно вдосконалювати. Тому що сцени між собою рідко повторювалися. День може бути не тільки теплим, але і холодним. Наприклад, сцена відбувається в кімнаті Наталі Дорошенко (Анна Сагайдачна). Ми розуміємо, що її стан настільки мінорний, що температурою світла в кімнаті я намагався додатково підкреслити ці почуття – робив холодніші тони.

Фото: прес-служба каналу СТБ

Кадр стає багатим, коли він наповнюється рішеннями, зокрема, операторськими – ракурс, композиція, світло, рух камери тощо. Є приблизно десять інструментів, якіи використовує оператор. Під кожну сцену і настрій я комбінував їх між собою, щоб досягнути потрібного результату.

Щось на «Кріпосній» доводилося робити вперше?

Найголовніше, що «Кріпосна» відрізняється від усіх попередніх моїх проектів – тривалий марафон. Я вперше був у такому «забігу». Якщо чесно, на 150 зміні було вже непросто.

Ще для себе відкрив, що можу мотивувати інших людей. Коли приходиш на зміну, а твоя команда втомлена, невиспана, тобі потрібно подавати приклад своїми діями. Лірика і гумор були присутні завжди. Коли ми йшли на дно, всі разом від нього відштовхувалися і знову здіймалися, ширяючи над сторінками сценарію «Кріпосної».

Що найскладніше у зйомках костюмованого проекту?

Хороший артист і справжні ігрові костюми – це вже красиво. Навіть, якщо їх зняти погано. Для мене все було не складно, а надихаюче. У всіх наших акторів щодня були величезні шматки тексту, режисер хотів, щоб за сцену міняли 3-4 рази, а тут ще приходив оператор і просив подивитися в той чи інший бік. Це могло відволікати від головного. Але мене потішило, що в акторів з'являвся азарт, коли я пропонував певні операторські штучки.

Ольга Сумська
Ольга Сумська / Фото: прес-служба каналу СТБ

Складно було на початку, тому що ми були стривожені довгим шляхом. Але за кілька тижнів взяли певну висоту і розуміли, що хочемо отримати в результаті. Дивились на дорожчі і масштабніші проекти, як НВО. Звісно, у нас різні ресурси, але ми намагалися не опускати нашої планки. Бажання оживити цю історію змушувало нас не йти на компроміс у момент прийняття рішення.

Сцена, що запам'яталася найбільше.

Їх було багато, але складно одну відразу згадати. Наприклад, кілька разів плакав, знімаючи крупний план. Коли героїня Слави Красовської виходить заміж, їй на голову надягають вінок, а дівчатка у дворі так душевно співають народну пісню, що я за камерою-стедікамом навіть розплакався. Було складно стримати емоції.

Одна казусна зйомка була на Київському морі, де ми знімали на обриві під CG (creative group), які мали потім намалювати міст. Йшла підготовка до зйомки, розставляли світло, готували камеру – метушня, яка завжди наявна на майданчику. Було багато акторів масових сцен і екіпаж з кіньми.

Коли я сів за монітор на плейбек, попросив оператора відкрити діафрагму, щоб зрозуміти, що відбувається в кадрі, побачив, що екіпаж зник. Він міг тільки впасти в обрив – іншого шляху немає. Виявилося, з конячкою щось пішло не так, вона почала буянити, зіскочила і впала в обрив разом з бричкою. Вся команда діяла дуже швидко, а конярі взагалі наші герої. Наташа Юрчишина та її хлопці – люди, які настільки люблять свою роботу, що заряджають цим усіх навколо. Всією групою витягли коня, потім бричку. Конячка жива-здорова, тільки трохи подряпалася, а я – дістав хімічний опік рук. Так я дізнався про борщівник, який потім обходив стороною. Загалом, остерігайтеся цієї рослини (посміхається).

Фото: прес-служба каналу СТБ

Все решта – це лірика. Ми горіли, тонули, сварилися, мирилися, любили. Всі емоції, які відчуває людина, ми випробували всією командою на проекті «Кріпосна».

У серіалі приголомшливий акторський склад, який дуже тепло відгукується про операторів і режисерів. Як працювалося з акторами? З кожним, напевно, пов'язана якась історія...

Не перший проект я працював зі Стасом Бокланом, тому нам було легко. Але мені шкода людей, які вперше зіткнулися з ним і які потрапили під його суворий стрижень. Стас гідна людина, мега-актор, дуже вимогливий до себе і до інших професіонал. Оскільки він бачив мою віддачу, у нас не бувало жодних конфліктів. Він навіть допомагав мені. У нього величезний досвід, він і сам знає багато операторських фішечок. До того ж, Стас дуже мотивує. Якщо він на майданчику, отже, вся знімальна група буде поводитися на грам достойніше, ніж без нього. Боклан – талісман правильного ставлення до своєї професії.

Катя Ковальчук натерпілася багато. Вона приємна людина і супер-артист, який цю історію прожив разів 500. Так моментально включатися і входити в роль – це справжній професіоналізм. Іноді навіть між сценами вона була Катериною Вербицькою, а не Катею Ковальчук. Те, що витерпіла вона, не дай Бог комусь випробувати. Вона в ТОП людей, які люблять свою справу і віддаються на 100%.

У Юлії Ауг приголомшливий акторський апарат. Вона включається миттєво. Може говорити по телефону під час перестановки, але щойно почує команду «Почали», одразу опиняється в 19 столітті, в потрібних емоціях. Секунда - і Юля в сльозах.

Олеся Жураковська – любов майданчика. Були шалено класні дні, коли ми весь день знімали на кухні – територія героїні Олесі. Вона неймовірно добрий, теплий людина, в будь-якій ситуації підійде обійме, згладити кути. Не можу не відзначити, що Марк Дробот один з найталановитіших артистів, як виявилося. Я його раніше не знав. Мені сподобалося, що він ідеально влучив у свого персонажа Ніколя. Шкода тільки, що його було не так багато, як хотілося б. Я знаю, що у нього в той час було велике завантаження, кілька паралельних проектів, але він завжди робив свою роботу на «відмінно».

Як оператор бачить акторів? Адже в житті і на екрані все по-різному...

Дійсно у кожної людини різна форма обличчя, носик, очі опуклі або глибоко посаджені, можуть бути вилиці тощо. Одразу спав на думку Михайло Гаврилов. Навіть, якщо світло було виставлено не так як хотілося б, форма обличчя Михайла поглинала все і направляла його в гарний портрет. У нього все було ідеально під мій стиль і освітлення в кадрі. Ще й вуса! Я радив йому залишити їх назавжди. І знову-таки Міша Гаврилов – один з моїх кумирів. Як він переживав і радився, він дуже талановитий актор. Взагалі каст у нас неймовірний. Я пишаюся, що мені вдалося попрацювати з такими артистами, які знімалися в «Кріпосній».

Михайло Гаврилов
Михайло Гаврилов / Фото: прес-служба каналу СТБ

Є в серіалі моменти, на які ти рекомендуєш звернути особливу увагу своїх колег?

Не можу сказати: «Подивіться цю сцену – це буде надзвичайно». Але я б порекомендував своїм колегам подивитися всі 48 серій і побачити, як люди змогли витримати один єдиний стиль протягом такого великого шляху. Я б хотів, щоб на це звернули увагу і залишили відгуки.

«Кріпосну» знімали два оператори-постановники: ти і Олексій Ламах. Кожен по 24 серії. Ви радилися один з одним?

Звісно. Ми були на попередній зустрічі щодо референсів. Але ми різні люди, і оператори теж різні. Тому вибрали єдиний стиль, але методи, які допомагали нам дійти до цього рішення, дуже відрізняються.

У квітні так сталося, що мені місяць довелося попрацювати на дві групи. Без вихідних. Було настільки складно, що дружина мені навіть якось сказала: «Одружуйся-но ти зі своєю «Кріпосною» і живи з нею» (сміється).

Візуальний ряд у якому фільмі тебе вразив найбільше за останній час?

Напевно, я здамся банальним, але назву серіал «Гра престолів». Мені дуже близький історичний жанр, і творці цього продукту для мене є прикладом для наслідування. Відтворити нереальну історію, яка здається абсолютно природною, де віриш кожному кадру, – це неймовірно.

А що можеш сказати про візуальну частину українського кіно зараз?

Випадково потрапив у кіно на «Секс і нічого особистого» Притули. Ті рішення, які я побачив на екрані, мене надихнули. Вони були непрості, і я розумів, що оператор намагався наслідувати хороший американський формат. Так що я вважаю, що українське кіно стрімко набирає обертів.

Хотів би знімати в Голлівуді? Нереалізоване бажання в професійній сфері  що хотів би створити?

Це вершина операторського мистецтва. Так, хотів би знімати в Голлівуді, але цей шлях дуже непростий. І важливо опинитися в потрібному місці в потрібний час. Але моє бажання велике. Я мріяв про дорогий історичний жанр – зняв «Кріпосну». Тепер мрії потрібно розширювати і, звичайно, ще більше працювати для цього.

Головне

Футбол

Вчора, 03:01

article_img
Браво, я*ця Сімеоне! Реакція соцмереж на матчі Атлетіко - Ювентус і Шальке - Манчестер Сіті
Країни

Вчора, 10:35

article_img
Сотні мільйонів та 30 підозрюваних: в Австрії розслідують відмивання грошей українських банків
Політика

Вчора, 13:45

article_img
Особистий кабінет. Як перевірити себе в Державному реєстрі виборців

Вибір редакції

Події

Вчора, 19:33

article_img
Смертність та народжуваність. Чому в Україні зростають темпи скорочення населення
Культура

Вчора, 09:36

article_img
Got to be free. У Театрі на Подолі покажуть рок-мюзикл про Майдан
Travel

Вчора, 19:10

article_img
Удвічі швидше Колумба. Як український яхтсмен проплив від Канарських до Карибських островів за 19 днів