Крізь лід. Досвід подорожі Антарктидою

12 січня, 19:45 2058
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Unsplash

Ми виявилися першим теплоходом, який пробився крізь кригу до української арктичної станції за останні вісім місяців, тому полярники нас особливо тепло приймали і частували горілкою, яку женуть тут же, на станції, ділиться враженнями підприємець Віталій Литвиненко, який вирушив в круїз уздовж Південного полярного кола і побував у двох найпівденніших населених пунктах планети. Публікуємо його розповідь про незвичайну подорож.

Пообідавши величезними аргентинськими крабами в Ушуайї, найпівденнішому місті на Землі, наша дружна компанія вирушила через протоку Дрейка до Антарктичного півострова і Південних Шетландских островів. Плавання на кораблику Ocean Nova датського виробництва 1991 року зайняло повних два дні при помірній хитавиці. Хоча це бувалі моряки її називали помірною - нас рятували тільки пігулки від заколисування, які роздавав корабельний док.

Щойно ми вийшли з порту, корабель почали супроводжувати морські птахи - буревісники, капські голуби і альбатроси, які харчуються морським крілем, що піднімається від гвинтів у кільватері. За бортом кілька разів з'являлися спини китів.

Перша висадка - на острові Кавервіль, де можна помилуватися пінгвінами Генту. Весело було спостерігати, як хтось з нашої команди сідав на сніг і завмирав з камерою, а допитливі симпатяги підходили зовсім близько, з подивом розглядаючи прибульця. А коли їм ніхто не заважав, пінгвіни клопітливо тягали в дзьобах камінчики для будівництва гнізд або з'їжджали по сніжних схилах на животах.

Потім ми увійшли в крижані поля, поступово просуваючись вже без хитавиці серед айсбергів і високих чорних скель - пейзаж став суворим і величним. По дорозі заглянули на британську базу Порт Локрой, найбільш відвідуване місце в Антарктиці. Хоча значно цікавіше було зайти на нашу українську станцію Академік Вернадський. Вона розташована в мальовничій бухті на острові Аргентино і була в 90‑х роках подарована англійцями Україні за символічний 1 фунт: британцям вона стала не потрібна, вивозити обладнання було занадто дорого, а смітити і кидати будь-що в Антарктиді категорично заборонено.

За 20 років наші співвітчизники розширили і облаштували станцію. Ми виявилися першим теплоходом, який зміг пробитися до них крізь кригу за останні вісім місяців, до того ж у нас на борту перебували 12 осіб з України - тому нам організували по‑справжньому теплий прийом.

Полярники щиро демонстрували привітність, ділилися цікавими історіями та пригощали смачною горілкою, яку вони самі женуть на станції.

Фото: Unsplash

Академік Вернадський і став нашою найпівденнішою точкою - 65.15 градусів південної широти. Південне Полярне коло ми не перетнули, не дотягли приблизно градус.

Продовжуючи милуватися красою крижаних пейзажів, ми рухалися вздовж Антарктичного півострова і насолоджувалися рідкісними сонячними годинами. В один з вечорів навіть влаштували барбекю на відкритій верхній палубі.

Але вже наступного дня нас неабияк засмутив капітан, повідомивши, що потрібно терміново вирушати у зворотний шлях: згідно з погодною інформацією, на шляху очікується шторм, але якщо поїдемо просто зараз, потрапимо в його "хвіст" лише на пару годин. Так ми втратили останній екскурсійний день, що передбачав висадку та купання в гарячих джерелах острова.

Засмучені, ми потрапили в триденну "бовтанку". Ще на початку подорожі гід казав, що протоку Дрейка спокійно можна перетнути тільки раз - така морська прикмета. Тепер ми сповна переконалися в її правоті.

На другий день під час обіду корабель давав такі крени, що вода била у вікна ресторану на третій палубі, а зі столів злітав посуд. На вечерю нам вже не запропонували жодних наїдків, обмежившись бутербродами.

Хочете розповісти цікаві факти про своє місто або країну? Пишіть нам на travel@nv.uaНіч минула спокійно, ми обігнули мис Горн, і тут знову почався шквальний вітер в 64 вузла, або 118 км/год. Лише до кінця третьої доби шторм залишився позаду, а ми зазирнули в Пуерто Вільямс - чилійське містечко, яке також претендує на звання найпівденнішого в світі. І наступного дня знову були в Ушуайї.

Як зізнався наш капітан, датчанин Іда Петересен, за 40 років морських мандрів він тільки вдруге потрапив у такий шторм - це були 11 балів з 12 можливих.

І все ж Антарктида варто того, щоб там побувати. Ця грізна, сувора краса нікого не залишить байдужим. Найголовніше - щоб з погодою пощастило.

Цей матеріал опублікований в №14 журналу Новое Время від 14 квітня 2017