Встаю вдосвіта, годую котів. Обід з третім президентом України Віктором Ющенком

12 березня, 21:45 8547
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Встаю вдосвіта, годую котів. Обід з третім президентом України Віктором Ющенком - фото

НВ

Колишній президент України Віктор Ющенко

За грецьким салатом в ресторані української кухні екс-президент Віктор Ющенко підбиває підсумок своєї кар'єри, розповідає про те, чим живе тепер, і зізнається в нових політичних симпатіях.

А

за чий рахунок обід? — цікавиться третій президент України Віктор Ющенко, з'являючись в київському ресторані української кухні О'Панас із запізненням на годину. В кабінці на один столик очікування зустрічі мені скрасили кілька побитих міллю опудал перепілок. Розписні стіни хати відводять погляд за обрій нескінченного поля пшениці, волошок і маків.

— Обід за рахунок журналу! — хвацько відповідаю я.

— Дуже добре, — посміхається екс-президент. Ігноруючи простягнуту мною руку, він цілується тричі в якості привітання.

— Давайте виберу щось подешевше, — гортаючи меню, звертається він до ошелешеного офіціанта, який не чекав на такого гостя. Нарешті Ющенко замовляє грецький салат.

— А що питимете? — хвилюючись, запитав офіціант.

— А ось пити будемо подорожче, — жартує Ющенко, але зупиняє вибір на каві й солодкій газованій воді.

У піджаку, що добре сидить, з портретом молодого Тараса Шевченка на лацкані в ресторанній "хаті" він виглядає дорогим гостем.

— Я взагалі‑то не їм в першій половині дня, тільки ввечері, — пояснює Ющенко свій скромний вибір. Не дотримуючись президентських звичок, я замовляю салат з хурмою, голубці та узвар.

Ющенко увійшов в історію України як перший президент-демократ і українофіл. Він опинився при владі на хвилі Помаранчевої революції: перший масовий протест українців привернув до неї увагу всього світу в листопаді-грудні 2004 року, перетворив екс-прем'єра і лідера опозиції на президента. Саме з Ющенком більшість тих, хто проголосував за нього, пов'язували надії на європейське майбутнє України, об'єднання сходу та заходу країни, системні реформи та подолання протиріч всередині табору національно-демократичних сил. Втім, практично всі ці очікування обернулися розчаруванням.

Ставши президентом в січні 2005 року, Ющенко майже відразу увійшов у жорстку конфронтацію зі своєї недавньою соратницею по опозиції Юлією Тимошенко. Затяжний конфлікт двох яскравих фігур Помаранчевої революції нівелював її внутрішній і міжнародний імідж і став однією з причин провалу демократів на наступних президентських виборах.

Так, у 2010 році президентом України став Віктор Янукович, а Ющенко отримав лише 5,45% народної підтримки. Слідом за цим він надовго залишив політичну арену.

Я

к виглядає політична пенсія президента? Не сумуєте? — цікавлюся я в Ющенка, очікуючи замовлення.

— Я мало відпочиваю, і у мене завжди розпочато по триста справ, — зізнається він і впродовж десяти хвилин починає перелічувати організації, клуби та фонди, членство в яких забирає чималу частину його часу.

Вибравши момент, я перериваю його питанням про справу для душі.

— Душевно працюю, щоб залишити нації свої бібліотеку та музей під назвою Код нації, — відказує Ющенко, і його обличчя світлішає. — А ще хату-музей нашому Тарасику Григоровичу [Шевченку] будую. Він за життя так і не встиг, тепер я втілюю, за його кресленнями.

— Свій будинок добудувати встигли? — цікавлюся я. Ще два роки тому екс-президент продовжував жити на державній дачі в дорогому передмісті столиці Кончі-Заспі, утримання якої обходилося державі в 30 млн грн на рік. Відмову з'їжджати Ющенко пояснював неготовністю власного будинку в Нових Безрадичах, а проживання за держрахунок не вважав чимось ганебним.

— Головне встиг, залишилися дрібниці, — говорить він.

Будівництво в Нових Безрадичах екс-президент затіяв неабияке. Неподалік від свого будинку він зводить церкву, облаштовує невелике Співоче поле. Там же повним ходом йде робота і над хатою-музеєм Шевченка. Всі ці об'єкти, з любов'ю сфотографовані, Ющенко демонструє мені на планшеті.

Розповідає він і про традиційний президентський ранок:

— Встаю вдосвіта, йду на кухню, там годую котів, у мене їх сім штук, всі приблуди. Качки дикі є: знають, що у мене добре, навіть не відлітають на південь, — з гордістю розповідає Ющенко. Тільки після того як нагодує усіх домашніх, він переходить до власного сніданку, а потім і до представницьких турбот.

Опис сільського життя перериває поява офіціанта з салатами і напоями.

— В публічну політику повертатися не надумали? — запитую я, коли офіціант йде.

Я гідно пройшов свою президентську долю, не зрадив нації

— Ні, не той зараз час для мого світогляду і моїх поглядів на життя, — дещо загадково оголошує екс-президент.

— А ось з 2005 по 2009 роки був саме час, Вікторе Андрійовичу, — не вгавала я, — для здійснення реформ, оздоровлення банківської сфери, навіть для декомунізації. Чому ж не вийшло?

— Все президентство для мене політика національної самосвідомості була тезою № 1, — погоджується Ющенко.

— Тоді що вам завадило хоча б півсотні пам'ятників Леніну у великих містах повалити?

— А ви думаєте, колишній парламент підтримав би таку ініціативу?! — заводиться він.

Бог з нею, з декомунізацією, вирішую я і ставлю президенту-економісту питання про банківську систему. В період його президентства на фоні зростання банківського сектору будувалися ті самі фінансові піраміди, наслідки яких якраз сьогодні переживають держава і ошукані вкладники.

— Не бачу проблеми. Це ви мене переконуєте, що велика кількість банків — це погано, — вважає Ющенко. — Он у Польщі 500 комерційних банків, і все в порядку.

— Питання не в кількості. Тепер закривають банки, які активно збирали гроші у фізосіб в інтересах власників, які чужими грошима кредитували виключно свої бізнеси з незрозумілими ризиками, — заперечую я.

— Ви знову не там проблему шукаєте: проблема — в обвалі економіки, втрати довіри людей до банківської системи. Тут не банки винні, а держава. У мій час ця довіра було надійною і стабільною, а те, що відбувається сьогодні, здоровим процесом не назвеш.

— Ви незадоволені політикою нинішнього Нацбанку? — запитую я.

— Я відповідаю на ваше запитання, — тактовно зазначає Ющенко.

— Але ж якраз за часів вашого президентства, наприклад, брати Клюєви продали Нацбанку єврооблігації України за сильно завищеною ціною, тим самим поклавши до кишені державні гроші. Невже ви, як економіст і екс-глава Нацбанку, про них не здогадувалися? — не вгавала я.

Фото: НВ

— Послухайте, гроші, що проходять через Нацбанк, — це гроші, які "не пахнуть", — дещо стомлено відповідає Ющенко. — А питання про кримінальну складову — це все до правоохоронних органів.

Формат обіду рятують голубці, які щойно з'явилися на столі. Екс-президент раптово замовкає і дивиться на них з сумом і зацікавленістю.

— Може, і ви голубці за компанію будете? — пропоную я.

— Не відмовився б, — зізнається він, і ми доповнюємо замовлення.

Тим часом Ющенко підбиває підсумок:

— Я прийняв країну, в якій тіньовий сектор становив понад 48%. У підсумку ми вийшли до рівня тінізації в 32%. Я вважаю, що це непогана динаміка. А в банківській системі перебувало 350 млрд вкладів — шикарна довіра. Взагалі, 2005-2009 роки були найкращими економічними роками нашої країни,— підсумовує він.

— Якщо все було так добре, то чому ж стало зле настільки, що народ обрав Віктора Януковича? — цікавлюся я, беручись за голубці.

— А це ви Юлії Тимошенко дякуйте, — парирує Ющенко. — Це через її політики команда розпалася.

— До речі, вона досі в політиці й популярна, а ви на пенсії. Чому так сталося?

— Це болюче питання, на яке я не дуже хочу відповідати, в ньому багато претензій до нашого суспільства, — зізнається мій співрозмовник, колупаючи виделкою салат. Втім, на п'ятій хвилині небажання відповідати добирається до суті: — Мені здається, ми живемо зараз в ренесансі політики популістів. Вони підштовхують людину не думати, а мати легку примітивну відповідь на непрості запитання.

— До речі, про популістів,— зауважую я,— останнім часом вас часто бачать у компанії членів Радикальної партії Олега Ляшка. Ви симпатизуєте ідеям цієї політичної сили?

— Вони мене інтригують, — зізнається Ющенко. — Це одна з небагатьох політичних сил, яка правильно артикулює ключові національні проблеми, — додає він.

— І популістами ви їх не вважаєте? — наполягаю я.

— Вони ставлять правильні діагнози економічних і соціальних проблем нашого суспільства, і нехай я з ними не в усьому згоден, їх пропозиції багато в чому доцільні.

В

и ж хрестили дочок нинішнього президента України Петра Порошенка, — нагадую я, — стосунки з хрещеницями підтримуєте, з іменинами вітаєте?

— На свята завжди вітаю, але всі питання про подарунки і привітання — це до моєї дружини, вона цим займається,— обриває подальші розпитування Ющенко.

Скупий він і в оцінках діяльності Порошенка на посаді президента. На його думку, попередникові недоречно давати таку оцінку, і у кожного свої історичні завдання і можливості.

— Але, може, ви бачите помилки Порошенка, які робили самі? — допитуюся я.

— А я робив помилки? — різко відповів Ющенко і знову повертається до тези про успішний період української держави з 2005 по 2008 рік. На столі холонуть давно принесені офіціантом голубці.

— В Межигір'ї ви після втечі Януковича бували? —  помічаю вдалий момент у розмові і запитую я.

— Ні, — сухо відповідає він.

— Але ж під час вашої каденції воно було передане у власність Януковича. Провини не відчуваєте? — допитуюся я.

— Ось я тут зовсім ні при чому, — швидко реагує екс-президент і розповідає, що ще на посаді прем'єра вважав правильним передати всі резиденції з балансу уряду на баланс Державного управління справами (ДУС), яке підпорядковується президентові України. І вже парламент під керівництвом спікера Литвина передав резиденції з балансу ДУС для обслуговування парламенту і далі президенту-втікачу.

Встаю вдосвіта, йду на кухню, там годую котів, у мене їх сім штук, всі приблуди

— Але ви ж підписали відповідне рішення? — наполягаю я.

— Та я не міг його не підписати! Парламент ухвалив рішення, я на нього не міг впливати. Хоча я не був від нього в захваті. Там взагалі Тимошенко збиралася жити, — раптом каже він.

Закінчуючи з голубцями, я наголошую, що вже цього року генеральний прокурор порушив справу проти найближчої соратниці Ющенка — екс-губернатора Київської області Віри Ульянченко — за передачу у володіння Януковича Сухолуччя, ще однієї скандальної державної резиденції.

— Підтримувати і захищати Ульянченко будете?

— Я вам відразу скажу: там, де ви шукаєте несподіванок, несподіванок не буде. Ось побачите, Ульянченко діяла суворо за законом, я в цьому на 100% впевнений, — з легкою дратівливістю відповідає Ющенко. Жестом він дозволяє офіціантові забрати і розігріти неторкані голубці.

Деякий час ми п'ємо каву мовчки.

— А ви знаєте, що дівчина у вашому віці повинна була вже виткати і вишити близько 15 рушників, 5 скатертин і кілька простирадл? — раптово перериває мовчанку екс-президент.

— Ваші доньки з таким завданням впоралися? — жваво підтримую тему я.

— Ні, вони на бандурі грають, — відповідає президент. Розмова явно не клеїться.

— Добре, ми з'ясували, що особливих помилок у своєму президентстві ви не допускали, — примирливо припускаю я. — Ну а можливості, якими не скористалися, були?

— Коли я очолив центробанк...— обсмикуючи своїм фірмовим жестом рукави сорочки, починає екс-президент.

— Я про президентство, — швидко вставляю я.

— І до президентства зараз дійдемо,— заспокоює мене Ющенко і розповідає історію, яку можна було б назвати історією президента мимоволі. Втім, до нереалізованих починань так і не доходить, і розповідь знову переходить до успіхів.

— Я швидше критичний до тих політичних сил, які сьогодні не піднімають ключове національне питання: як українцям стати українцями, — він підбиває підсумок монологу. — Не піднімаючи його, вони не можуть впоратись зі своєю місією. Я ж гідно пройшов свою президентську долю, не зрадив нації, підняв національну самосвідомість людей і зблизив Україну з європейськими інститутами.

Третій президент України Віктор Ющенко зі своїми попередниками - Леонідом Кучмою та Леонідом Кравчуком
Третій президент України Віктор Ющенко зі своїми попередниками - Леонідом Кучмою та Леонідом Кравчуком / Фото: rada.gov.ua
Н

а столі знову з'являються голубці.

— А я їх завтра прийду і доїм, залиште в холодильнику, — жартує Ющенко, і я розумію, що прийшла пора поставити останнє питання.

— Справа про отруєння так і не закінчилася вердиктом. Чи наполягатимете ви на продовженні судового процесу?

— Для себе відповідь на головне запитання в цій справі я вже давно знайшов, — задумливо відповідає Ющенко. — Що ж стосується офіційного розслідування, то всі його фігуранти давно перебувають на території РФ і довести цю справу до кінця Москва ніколи не дозволить.

Я вимикаю диктофон. Але ще добрих 15 хвилин третій президент України з захопленням розповідає мені про головну пристрасть свого життя — колекції української етніки, предметно зупиняючись на нюансах орнаменту раритетних рушників XVIII століття. Він також показує фото своїх котів, які спокійно сплять на раритетних рушниках.

Але це вже зовсім інша історія.


П'ять запитань до Віктора Ющенка:

— Ваше найбільше досягнення?

— Я вибрав шлях служити Україні. І я не люблю чоловіків, для яких українець і патріот — не тотожні поняття. До жінок претензій немає, вони більш інертні.

— Ваш найбільший провал?

— На щастя, їх не було.

— На чому ви пересуваєтеся по місту?

— У мене Mercedes, і там ще якісь букви, я не пам'ятаю точно.

— Остання прочитана книга, яка справила враження?

— Останнє повне видання листування Тараса Шевченка, воно рік тому було опубліковане Черкаським університетом ім. Хмельницького. Ви знайдете там зовсім іншого Шевченка.

— Кому б ви не подали руки?

— Є багато людей, яким я не тільки не хочу тиснути руку, але навіть зустрічатися з ними не можу. Вони принесли багато горя навіть не мені, а моїй нації.


Цей матеріал опубліковано в №48 журналу Новое Время від 23 грудня 2016 року

Спецвипуск НВ Style

В гостях у Роберта Гулієва

Знаменитий український винороб влаштовує екскурсію у своєму будинку на березі моря в Одесі, показує сад, створений парковим архітектором Берлусконі, розкриває тонкощі власного бізнесу і пригощає чудовим шардоне 2016 року з особистого винного льоху

Читати журнал українською